Одяг та взуття українців на Півдні

Не стане дивним те, що як і багато чого іншого, перше взуття винайшли єгиптяни. Вони мали вигляд сандалів та робилися з папірусу. Щоправда, далеко не всі могли носити таку річ - лише фараони. Через сотні років сандалі стали поширені серед простіших верств єгиптян. За взуттям можна було визначити соціальний статус та навіть характер людини.

Українці почали носити взуття ще до ХІ ст., про це свідчать фрески, ікони, мініатюри часів Київської Русі. Найпершим та найбільш примітивним взуттям були личаки та постоли.

У лісовій місцевості поширеними були личаки́ або ла́пті — взуття, плетене з кори дерев, поширене свого часу в північній і східній Європі. Личаки використовували балтійські й фінські народи, а також слов'яни — у Росії, Білорусі, на території України — у Поліссі. Матеріалом для личаків слугували лико верби, липи, в’яза.

У шкільній музейній кімнаті «Історія села Білоусівки» зберігається інший вид взуття, який був більш розповсюджений у південному регіоні та використовувався білоусівцями, - це постоли.

Гостроносі постоли

Дерев’яна заготовка

для шиття постолів

Гостроносі постоли

Постоли – це вже більш практичний вид взуття. Вони виготовлялися з цільного шматка шкіри (коров’ячої або м’якої свинячої) шляхом стягнення її таким чином, щоб утворювався «чобіток». Залежно від того, як стягували, були гостроносі та круглоносі постоли. З часом українці, маючи надзвичайний естетичний смак, прикрашали постоли додатковими елементами, творячи на них цілі орнаменти. Для більшої території України постоли були літнім взуттям, а у деяких місцевостях (наприклад Чернігівщини) їх носили цілий рік.

Старожили села розповідають, що білоусівці носили постоли цілий рік, але діти взували їх лише у холодний період або у дощ, щоб можна було піти до школи. Навіть у ХІХ столітті, а особливо під час Другої світової війни, для більшості селян будь-яке взуття чи одяг ввжалися неабиякою радістю, так як переважна частина населення мала середній або малий достаток, а сім’ї були великими (по четверо-п’ятеро дітей) і не могли дозволити собі купувати взуття та одяг за потребою. Тому батьки шили своїм дітям постоли, які ті берегли і носили рідко. У музейній кімнаті зберігається і дерев’яна заготовка для шиття постолів.

Про постоли складали навіть жартівливій пісні:

Розгубив я постоли, розгубив онучі,
І неслави я набрався, від дівчат ідучи!

Найзаможніша частина населення носили чоботи. Це різновид шитого взуття і є наступним в еволюції взуття. Виготовлялося воно з різних частин шкіри, пізніше навіть придумали підбори (Цікаво, що серед єгиптян підбори носили лише землероби, щоб зручніше було працювати на землі та не встрягати у неї). Українці ж підбори носили суто в декоративних цілях. Хоча, конструкція чобіт дещо складніша і тяжча у виготовленні, але красивіша та різноманітніша.

Дрозд Юлія Андріївна,

учитель історії Білоусівської ЗОШ